?

Log in

No account? Create an account
Записки из Якирова Посада
 
14th-Sep-2019 07:50 pm(no subject)
О чем писала «Ворошиловградская правда» 69 лет назад?

1 сентября 1950 г.: «Эшелоны фруктов шахтерам Донбасса. В садах совхоза им. Ми-чурина, Полтав¬ской области, в разгаре сбор яблок. Больше чем на 300 гектарах здесь выращен высокий урожай фруктов. На отдельных участках в среднем с каждого дерева снимают по 220 кг яблок — в четыре раза больше планового задания.
Рабочие совхоза отгрузили в Ворошиловград и Сталино 20 вагонов яблок ранних сортов».

«В центральном магазине «Главунивермага» (гор. Ворошиловград, ул. К. Маркса, № 1) и его филиалах: № 2 — г. Ворошиловград, ул. Ленина; № 4 — г. Краснодон имеются в продаже в широком ассортименте и разных размеров галоши мужские, дамские, детские.
Поступили также в продажу: ручные швейные машины Подольского завода; велоси-педы «Прогресс» Харьковского велозавода; алюминиевая посуда разная; мебельные зер-кала с фацетом. Пользуйтесь услугами универмага и его филиалов!»

5 сентября: «Тов. Федорченко обещает... В. г. Ворошиловграде на ул. Красноармей-ской есть двухэтажное здание, которое вот уже в течение нескольких лет разрушается.
Из года в год жильцы дома обращаются в горжилуправление с просьбой отремонти-ровать этот дом. И сюда из года в год по распоряжению зав. горжилуправлением тов. Федорченко приходят техники. Они составляют сметы, — но на этом дело кончается.
Наконец, после бесконечной волокиты и ходатайств, управляющий домоуправлением № 3 тов. Гуржинский объявил жильцам, что ремонт дома в скором времени начнется.
Но вот лето на исходе, а к ремонту никто и не думал приступать. Пора зав. горжил-управлением тов. Федорченко перейти от слов к делу и отремонтировать дом №13 по ул. Красноармейской».

Про що писав «Прапор Перемоги» 49 років тому?

1 вересня 1970 р.: «Подорож по Карелії. Група туристів Ворошиловградського тепловозобудівного заводу імені Жовтневої революції здійснила подорож на байдарках по Карелії — краю блакитних озер. Маршрут пролягав через Топозеро, Соловецькі острови, Біле море, острів Кіжі, Онезьке озеро».

5 вересня: «Магазин №62 «Побутові товари» одним з перших у Ворошиловградському міськпромторзі перейшов на роботу за методом самообслуговування. Його працівники вивчають і прагнуть якнайповніше задовольняти попит покупців. За високі показники в роботі у другому кварталі нинішнього року колективові магазину присуджено перехідний Червоний прапор міськпромторгу».

Про що писав «Молодогвардієць» 29 років тому?

1 вересня 1990 р.: «Бунт в колонії. Позавчора у ВТК-13, що розташована біля Комунарська, двісті хворих на туберкульоз засуджених, які утримуються у спеціальному відділенні, зайняли дах однієї з будов і пред’явили пакет вимог, які стосуються лікування, харчуванні побачень та побутових умов. У ході переговорів між представниками правоохоронних органів та засуджених було досягнуто злагоди. .На місці подій перебував спецкор «Молодогвардійця».

«Будет митинг. 2 сентября в 12 часов на площади возле стадиона «Авангард» обла-стного центра состоится митинг, организованный группой жителей Луганска. Его тема: «Суверенной Украине – демократический парламент». Горисполком дал разрешение на проведение митинга с 12 до 15 часов».
14th-Sep-2019 07:44 pm(no subject)
О чем писала «Ворошиловградская правда» 69 лет назад?

26 августа 1950 г.: «Некоторые предприятия Климовского района г. Ворошилов-града изготавливают низкокачественную и нестандартную продукцию. Вот, например, промартель «Металлотранс» системы облметаллосоюза (председатель т. Клоков) выпускает линейки и пролетки без марки предприятия. Делается это не случайно, так как продук¬ция «Металлотранса» крайне недоброкачественна. Особенно плохи колеса, которые, как правило, делаются из сырого леса. Поэтому они быстро расшатываются и спицы выпадают из обода. Сейчас на складе артели лежит не менее тысячи негодных колес».

29 августа: «26 августа в Ворошиловград прибыла делегация шахтеров западных и Закарпатской областей Украины. Среди делегатов забойщики Илья Мельничук и Дмитрий Якибчук, проходчик Михаил Прохоренко и другие. Делегацию возглавляет председатель Львовского райкома профсоюза рабочих угольной промышленности тов. Медведев.
Во время своего пребывания на Ворошиловградщине представители горняков «Львовугля» побывают на шахтах области, где ознакомятся со стахановскими методами работы шахтеров Донбасса, организацией социалистического соревнования горняков, ра-ботой клубов, Дворцов культуры.
26—27 августа делегацию тепло встречали горняки Кадиевки. 27 августа гости при-няли участие в праздновании Дня шахтера в Ворошиловграде. 28 августа делегация вы-ехала па родину молодогвардейцев — Краснодон».

Про що писав «Прапор Перемоги» 49 років тому?

25 серпня 1970 р.: «Перша зарплата. Цього дня чекали з нетерпінням. І ось в урочистій обстановці юнаки і дівчата учбового цеху Ворошиловградського заводу імені Пархоменка одержали першу заробітну плату. На зборах, присвячених цій події, їх поздоровили начальник цеху В. Т. Беденко, комсорг редукторного цеху Ніна Єлістратенко та інші».

26 серпня: «Болгарські колекціонери організували національну виставку марок, присвячену 100-річчю з дня народження В. І. Леніна. До участі в ній були запрошені члени клубу любителів філателії з Ворошиловграда. Вони послали на виставку колекцію марок на тему «Ленін жив, Ленін живе, Ленін буде жити». У 400 марках, що увійшли до колекції, відбито революційну діяльність вождя, втілення у життя його безсмертних заповітів.
Болгарські товариші гідно оцінили колекцію ворошиловградців. Вони нагородили членів клубу філателістів Дипломом організаційного комітету виставки і значком Товариства болгаро - радянської дружби».

Про що писав «Молодогвардієць» 29 років тому?

25 серпня 1990 р.: «Ночные температуры воздуха понизятся до 7-12 градусов тепла. Днем – 17-22 градуса, с дальнейшим постепенным прогреванием воздушной массы в дневные часы воскресенья до +22-27 градусов».
28 серпня: «24 серпня активісти товариства «Меморіал» разом з представниками Народного Руху України за перебудову, Української республіканської партії, СНУМу та депутатами Луганської міськради провели пікетування обласної прокуратури та виконкому міської Ради народних депутатів. Мета акції — запобігти припиненню слідства з приводу масових поховань у Сучій балці та перешкодити знищенню останків похованих тут людей під виглядом проведення дезинфекції розташованого у балці скотомогильника. С. Сорокін».

«Это событие привлекло к себе внимание всей республики. В прошлую субботу один из живописных курганов города Лисичанска увенчался гранитной стелой с крестом – памятным знаком жертвам голода на Украине 1932-1933 гг. Состоялись митинг и освящение знака духовенством православной церкви».
14th-Sep-2019 10:52 am(no subject)
О чем писала «Ворошиловградская правда» 70 лет назад?

21 сентября 1949 г.: «Ширить посевы риса. Более 10 лет назад в колхозе им. Войкова, Ровеньковского района, появились первые рисовые плантации. Колхозники отнеслись с большим интересом к новой культуре. Годы показали, что рис в наших условиях может давать высокие урожаи, что культура его вполне доступна для колхозов и не представляет слишком большого труда».

24 сентября: «Гастроли. 28 сентябри начиняет свои гастроли в Ворошиловграде Го-сударственный Московский Камерный театр».

25 сентября: «После того, как советские войска изгнали из Польши немецко-фашистских захватчиков и там волею народа был установлен демократический режим, советское правительство, учитывая, что в Польше было много украинцев, силой оторванных от своей Родины, и, стремясь воссоединить весь украинский народ в единой братской семье, заключило договор с демократическим Польским Правительством о переселении украинцев на их исконную родину — в Советскую Украину.
На основании этого договора осенью 1945 года группа крестьян-украинцев из Польши прибыла в Успенский район нашей области. Приветливо, как родных братьев, встретили их здесь: обеспечили хорошими квартирами, помогли деньгами, дали землю». *

Про що писав «Прапор Перемоги» 50 років тому?

19 вересня 1969 р.: «В Станичному Будинку здоров’я. Доярка Любов Оуж закінчила доїння корів і підійшла до свого чоловіка Івана, який тут же, на фермі, доглядає за механізмами.
— Підемо на обід додому? — спитала.
— А ти хіба забула, що у нас є Будинок ?
І справді. В залі для відпочинку є бібліотечка, телевізор, настільні ігри. У буфеті можна попоїсти, випити мінеральної або фруктової води. Тому-то все більше й більше працівників тваринництва станично-луганського радгоспу імені Сусорова вдаються до послуг недавно відкритого тут Будинку здоров'я».

23 вересня: «Зі швидкістю 900 км на годину. Минулої суботи Луганський аеропорт вперше прийняв його молодшого крилатого «брата» — «ТУ-134». Він відкрив регулярні рейси за маршрутом Київ — Луганськ — Ленінград.
Крейсерська швидкість «ТУ-134» — 900 кілометрів на годину. З Києва до Луганська він летить 55 хвилин, з Луганська до Ленінграда — 1 годину 50 хвилин. Економія часу у порівнянні з польотом на літаку «ІЛ-18» становить відповідно 30 і 60 хвилин».

24 вересня: «Будівництво меморіального комплексу «Молода гвардія» наближається до кінця. Зовні тут, власне, уже все готове. Залишилося тільки відполірувати сходинки перед центральним входом».

«Погода. Сьогодні по області передбачається мінлива хмарність, на півночі короткочасний дощ. Вітер західний, помірний до сильного. Температура 12 – 17, в Луганську – 14 – 16 градусів тепла».

Про що писав «Молодогвардієць» 30 років тому?

19 вересня 1989 р.: «Місто співало, танцювало. Небагато знайдеться громадян нашого міста, котрих свято все ж не «витягло» у ці вихідні дні на вулицю. Бо музика, жарти і оплески лунали і на площі Імені Героїв Великої вітчизняної війни, і у сквері Дружби народів, на кварталі імені Гайового. Мабуть, свято легше всього було порівняти із фейєрверком — коли великий «букет» розсипається на купку маленьких «вогників».

23 вересня: «Хроніка служби 02. Затримано учня СПТУ №26 міста Ворошиловграда П. за здійснену 6-го вересня квартирну крадіжку.
13 вересня о пів на другу у магазині «Смарагд» здійснено крадіжку гаманця у громадянки В. У гаманці було 190 карбованців. Ведеться розшук».

26 вересня : «Зареєстрований по Ленінському територіальному виборчому округу № 413. Члену КПРС, оглядачеві «Литературной газеты», драматургу Юрію Петровичу Ще-кочихіну 39 років. Він виріс у Москві і після закінчення середньої школи працював у газеті «Московский комсомолец», одночасно навчаючись на вечірньому відділенні факультету журналістики МДУ ім. Ломоносова. В 1972 році 10. П. Щекочихін був запрошений у «Комсомольскую правду», а з 1980 року працює в «Литературной газете». Ю. П. Щекочихін — автор п'єс на молодіжні теми, які широко йдуть по країн і за рубежем. За його сценаріями зняті художні фільми «Мене звуть Арлекіно», «Коментар до прохання про помилування», «Цуценя», документальні фільми «Ліміта або четвертий сон», «Мафія в СРСР».

===
* это про лемков.
14th-Sep-2019 10:48 am(no subject)
О чем писала «Ворошиловградская правда» 70 лет назад?

11 сентября 1949 г.: «Ворошиловградской областной конторе «Главкинопрокат» требуются на постоянную работу монтажницы-фильмопроверщицы. Обращаться по адресу: г. Ворошиловград. Ул. Фрунзе, д.1».

13 сентября: «11 сентября с 5 часов вечера в Ворошиловградском парке культуры имени 1 Мая началось большое, народное гулянье, посвященное Дню танкистов.
Вечером состоялось городское торжественное собрание представителей партийных, советских, профсоюзных и комсомольских организаций. С докладом о Дне танкистов выступил тов. Дрейер».

«Соревнования по морскому моделизму. Недавно закончились Всесоюзные соревнования по морскому моделизму, в которых приняли участие и моделисты нашей области.
Студент Ворошиловградского строительного техникума тов. Соболев построил модель линейного корабля, которая приводится в движение миниатюрной паровой машиной».

14 сентября: «Капелла бандуристов. При Ворошиловградском Дворце культуры им. Ленина создана капелла бандуристов.
Бандуристы выступят в концертах в дни празднования воссоединения украинского народа в едином Украинском Советском государстве».

17 сентября «Концерты украинской капеллы «Думка». В Ворошиловграде состоялись концерты Государственной заслуженной академической капеллы Украинской ССР «Думка» под руководством заслуженного деятеля искусств УССР А. Сороки.

«Ворошиловградский народный суд 1-го участка, Климовского района, рассмотрел дело по обвинению бывшего главного бухгалтера областной конторы пчеловодства Филь, который систематически не производил удержаний алиментов по исполнительным листам.
Филь приговорен к лишению свободы сроком на полтора года».

Про що писав «Прапор Перемоги» 50 років тому?

12 вересня 1969 р.: «Найсильніші – луганські борці. Сєвєродонецьк. (Кор. «Прапора перемоги»). Протягом трьох днів у Палаці спорту хіміків проходили змагання з вільної боротьби на першість центральної ради товариства «Авангард». У них взяли участь 17 команд. Перемогу здобули борці Луганської області. На другому місці — команда Київської, на третьому – Запорізької областей».

14 вересня: «Нова доля селища. Весною наступного року Слов’яносер6ську минає 230 років. Справжній розквіт селища почався лише після Великої Жовтневої соціалістичної революції. З колишнього військового поселення воно перетворилось у впорядкований районний центр».

16 вересня: «Вісті з Луганського тепловозобудівного. Влітку піонерський табір «Сонячний» заповнюють діти трудящих заводу. А восени, коли хлопчики і дівчатка йдуть до школи, він стає будинком відпочинку для їх батьків. Лише у вересні тут проведуть свої відпустки близько 500 тепловозобудівників».

Про що писав «Молодогвардієць» 30 років тому?

12 вересня 1989 р.: «Олег Кучеренко: «Перш за все – мета». Телеглядачі були свідками – він виграв більш ніж переконливо і став чемпіоном світу з класичної боротьби. Хлопчик із шахтарського краю (Красний Луч) із робітничої сім’ї, комсомолець, студент-заочник.
Ворошиловградщина – дійсно спортивний край. До Олега Кучеренка ніхто не ставав чемпіоном світу серед дорослих. А значить він не зовсім звичайний хлопець».

18 вересня: «Наше місто – Луганськ чи Ворошиловград? У нас немає даних про те, що саме Ворошилов складав проскрипційні списки для арештів і розстрілів. але Сталіну і не треба було, щоб Ворошилов займався арештами. достатньо було того, щоб він давав санкцію на всі ці арешти і підписував більшу частину списків разом з Сталіним та Єжовим. ніхто з видатних військових начальників не міг бути заарештований без відома і згоди наркома оборони. І Ворошилов завжди давав таку згоду. Ворошилов сприяв розпалюванню шпигуноманії в армії та на флоті». (з книги Роя Медвєдєва «Вони оточували Сталіна»)».
14th-Sep-2019 10:36 am(no subject)
О чем писала «Ворошиловградская правда» 70 лет назад?

27 августа 1949 г.: «Больше заботы о своем городе. Явно срывается строительство ливневой канализации в Артемовском районе. «СМУ-1» не обеспечивает этот объект ни рабочей силой, ни механизмами, ни строительными материалами. Чтобы закончить этот объект к 1 ноября, здесь должно работать 150 человек ежедневно.
До сего времени не преступали к ремонту центрального отопления в домах по ул. К. Маркса № 75, Лнина № 68, Юного Спартака № 14».

28 августа: «Сегодня – День шахтера. Пламенный большевистский привет горнякам – передовому отряду героического рабочего класса СССР.
День шахтера и светел и ясен
День шахтера – труда торжество!
В Подмосковье, в Кузбассе, в Донбассе
Славят люди вождя своего!
(Павел Беспощадный)»

«Шахтерская зажиточность. Большую заботу проявляют большевистская партия и правительство об угольщиках. Непрерывно растет их заработная плата, снижаются цены на товары. На шахте № 10, треста «Ворошиловградуголь», забойщик тов. Коваленко преобрел за 7 месяцев 1949 года 4 отреза бастона, ковер за 1800 рублей, мотоцикл, радиоприемник, двое ручных часов, 4 пары модельных туфель, полностью заново меблировал столовую в своей квартире.
Заметно улучшилось питание в шахтерских столовых».

3 сентября: «1466 учениц сели в первый день нового учебного года за парты в 25-й средней женской школы г. Ворошиловграда. 6-й класс Б. В расписании уроков новый, еще незнакомый предмет – физика. Сегодня девочки впервые идут в физический кабинет».

Про що писав «Прапор Перемоги» 50 років тому?

27 серпня 1969 р.: «Сьогодні по області передбачається невелика хмарність, без опадів. Вітер південно-східний, помірний до сильного. Температура 28 – 33, в Луганську 30 – 32 градусів тепла».

30 серпня: «На честь гірницького свята. Зранку 29 серпня Луганськ зустрічав колони святково прикрашених автомашин. На них для участі в урочистих зборах, присвячених дню шахтаря, прибули делегації з усіх вугільних трестів області.
З теплим словом до учасників зборів звернувся перший секретар обкому КПУ В.В. Шевченко».

2 вересня: «Яким юним і красивим був учора Луганськ! Усі хто вирушив у новий похід за знаннями зранку заповнили вулиці. Школа № 20 заздалегідь приготувалася до зустрічі своїх вихованців. Директор школи О.О. Стецюк віддає наказ внести комсомольський прапор. Почесне право здійснити цей урочистий акт надається представникам 10-Д класу – переможцеві в соціалістичному змаганні школярів за гідну зустріч 100-річчя з дня народження В.І. Леніна.
Потім учні слухають виступ старого більшовика Івана Олексійовича Татаурова і урочистими колонами йдуть до пам’ятника В. І. Леніну».

Про що писав «Молодогвардієць» 30 років тому?

29 серпня 1989 р.: «З київським письменником Юрієм Покальчуком ми вже знайомили читачів «Молодогвардійця». Він працює в літературознавстві відомий як поет і прозаїк, перекладач. А ще – як журналіст. Після закінчення східного факультету Ленінградського університету Юрій Покальчук працював перекладачем в Індонезії. Вчився в аспірантурі Інституту літератури АН УРСР. Читачам відомий і як автор робіт про літературні і соціальні процеси в країнах Латинської Америки».

«І вдома, і в дорозі необхідне доповнення до касетного магнітофона – блок для збереження касет. У продажу ви зустрінете блоки для касет по ціні 2 карбованці і 4 карбованці. Придбати їх можна у спеціалізованих відділах «Культтовари».
13th-Sep-2019 06:58 pm(no subject)
О чем писала «Ворошиловградская правда» 70 лет назад?

21 августа 1949 г.: «Культурный досуг горняков не организован.
При шахте «Никанор», треста «Ворошиловуголь», есть зимнее и летнее помещения клуба. Но беда в том, что помещения есть, а культурный досуг шахтеров не организован.
Говорят, что при клубе имеются хоровой и музыкальные кружки. Однако работы их не видно. Никто уже не помнит, когда в последний раз выступали эти кружки на сцене.
В клубе не бывает ни концертов, ни литературных вечеров, ни постановок. Единственное, что влечет горняков в клуб — это кино. Конечно, хорошо, что в клубе демонстрируют новые картины, но хотелось бы, чтобы здесь полнокровнее была культурная жизнь, чтобы шахтный клуб стал подлинным очагом культуры».

«В густой зелени деревьев утопает здание Ворошиловградской школы № 21. оно задолго до начала учебного года готово к приему учеников. В школе летом проведен полный ремонт. Большую помощь в этом оказал шефствующий над школой завод им. «ОР». Рабочие завода произвели перетирку стен, отремонтировали водопровод.
В школу впервые в этом году придут 70 первоклассников. Для всех из них подготовлены учебники».

26 августа «На первенство СССР по футболу. Во второй встрече футбольных команд днепропетровского «Металлурга» и «Трудовых резервов» Ворошиловграда, состоявшейся 23 августа, после упорной борьбы победу снова одержали днепропетровцы со счетом 1:0».

Про що писав «Прапор Перемоги» 50 років тому?

22 серпня 1969 р.: «Місто новосіль. Так називають Лисичанськ, де щороку споруджується понад 20 тисяч квадратних метрів житлової площі. Щомісяця десятки сімей переїжджають у впорядковані квартири. Невпізнанною стала вулиця імені Свердлова, яка в недалекому майбутньому буде центральною магістраллю міста. Зараз тут споруджується перший у Лисичанську висотний 9-поверховий будинок».

«Сьогодні по області передбачається мінлива хмарність, на півночі короткочасний дощ, можлива гроза. Вітер південно-західний, помірний. Температура 22 – 27, в Луганську — 23 – 25 градусів тепла».

24 серпня «Цілющий електросон. У напівзатемненій кімнаті панує тиша: па¬цієнти сплять. Медична сестра А. Ф. Антощенко уважно стежить за роботою апаратів і електросном хворих.»

Про що писав «Молодогвардієць» 30 років тому?

22 серпня 1989 р.: «У Ворошиловграді ходять чутки, часом найнеймовірніші, про якесь незрозуміле захворювання, схоже на отруєння. Що це, якась нова інфекція? В редакції пролунало кілька дзвінків з проханням пояснити ситуацію. Наш кореспондент звернувся за коментарем до головного педіатра міста Ніни Григорівни Кербабіной: «Ніяких тривожних дзвінків у нас, в міському відділі охорони здоров’я не було. Ніякої загадкової хвороби, а тим більше спалаху захворювань, зараз не спостерігається. Є поодинокі випадки ентеровірусної інфекції».

26 серпня: «Біди «Маленького Лувру». Розмова зі старшим науковим співробітником Ворошиловградського художнього музею імені Артема В. Я. Карбань: «Наш музей має п’ять тисяч експонатів і шістнадцять залів. Нещодавно музей став відомим ще для сотень відвідувачів – вони потрапили сюди в зв’язку з радянсько-американською виставкою вперше і… здивувались.
У нас буває 150-200 на день. Щедро представлене західне мистецтво. Цікава експозиція народної декоративно-прикладної творчості, картини відомих російських та радянських авторів.
Кошти – проблема для музею. Картини з часом потребують реставрації, одна така процедура потребує 1500-2000 карбованців. Щорічно облвиконком виділяє для музею приблизно 30 тис. карбованців».
13th-Sep-2019 06:49 pm(no subject)
О чем писала «Ворошиловградская правда» 70 лет назад?

7 августа 1949 г.: «Сельпо торгует… браслетами и серьгами. Когда заходишь в магазин Н.-Ахтырского сельпо, Ново-Айдарского района, то на первый взгляд кажется, что он торгует бойко. Все полки забиты товарами. Но вот в магазин заходит пожилая колхозница. «Иголки есть?», - обращается она к продавцу магазина.
«Нет, мы давно их не получали». Разговор окончен. Пожилая женщина покидает магазин. Я заинтересовался разговором и поближе познакомился с ассортиментом товаров. В этом магазине вы можете купить браслет, различные дорогие кольца, серьги, искусственные цветы. Я спросил продавца: как долго лежат эти товары? «Они завезены еще в 1944 году. Я – продавец, а товар из района привозят председатель сельпо».

9 августа: «В г. Ворошиловграде по ул. Садовой есть большой трехэтажный дом № 14, который вот уже в течение нескольких лет подвергается разрушению. Наружные стены во многих местах обвалились, крыша протекает. В квартирах первого этаже в результате наводнения 1940 года прогнили полы. Правда, в прошлом году было отремонтировано водяное отопление.
Несколько раз жильцы нашего дома обращались в жилуправление с просьбой произвести капитальный ремонт. Руководитель горжилуправления не принимает никаких мер».

«В выходной день, 7 августа, в центре города, по ул. Ленина, в Ворошиловграде, открылся школьный базар, организованный Облкнигокультторгом. Здесь широко представлено все, что понадобится учащимся в новом учебном году: тетради, перья, готовальни, различные карандаши, линейки, школьные учебники. Базар рассчитан на 10 дней».

12 августа: «В среду, 10 августа, в Кадиевке на стадионе «Победа» состоялся второй матч между футбольными командами мастеров второй группы местного спортивного общества «Шахтер» и «Динамо» Ворошиловграда.
В первой встрече динамовцы проиграли «Шахтеру» со счетом 0:3. Во втором матче игра закончилась со счетом 2:2».

Про що писав «Прапор Перемоги» 50 років тому?

8 серпня 1969 р.: «На Київській кіностудії імені О.П. Довженка почалися зйомки нового художнього фільму «Лейтенант Базіль». Двосерійну картину ставить Юрій Лисенко. Натурні зйомки картини, повідомив режисер проводитимуться в Прибалтиці і на Кавказі.
На ролі героїв картини запрошено молодих артистів: Василя Порика зіграє Михайло Голубович – актор Луганського драматичного театру. Це його перша велика роль у кіно».

9 серпня: «Будівництво Луганської трикотажної фабрики почалося три роки тому. Її потужність розрахована на випуск за рік 17,7 мільйона штук виробів. Щоб підприємств своєчасно почало працювати, треба виконати ще значний обсяг будівельних робіт».

«За порадою до Леніна. Велику роботу по пропаганді творів В.І. Леніна проводить колектив бібліотеки Палацу культури металургів (Комунарськ). Любовно оформлено ленінський куток».

«У ці дні в Ялті проходить фестиваль естрадної пісні. Поряд з відомими співаками – Л. Зикіною, й Й. Кобзоном, Б. Абаджинським виступає й естрадна група луганськой обласної філармонії. У першому концерті взяв участь Юрій Богатиков».

13 серпня: «Молодий, вродливий, щирий у поводженні на сцені, він не міг не звернути на себе увагу. Михайло Голубович встиг зіграти на луганській сцені цілу низку досить цікавих ролей. В активі молодого митця вже є роботи в кіно (Г. Пліско)».

Про що писав «Молодогвардієць» 30 років тому?

8 серпня 1989 р.: «Наступної неділі, 13 серпня, кожен бажаючий може стати глядачем відбіркового етапу республіканського фестивалю української сучасної пісні «Червона рута». Сам фестиваль триватиме з 17 по 24 вересня у Чернівцях.
Конкурс відкрито і для аматорів, і для професіоналів».

«Яких тільки означень не доводилося чути мені про українську мову: «сільська», «непристижна», «хутірська», навіть «вмираюча», а тепер виявилося, що мова може бути ще й… на канікулах.
Його поява викликана багатьма поїздками по піонерських таборах нашої області. У жодному з таборів не побачимо і жодного напису українською мовою. Ніхто і ніколи не поцікавився: якою мовою говорять в таборі? (О. Неживий, викладач педінституту)».
13th-Sep-2019 10:44 am(no subject)
О чем писала «Ворошиловградская правда» 69 лет назад?

19 августа 1950 г.: «В Каменнобродском районе г. Ворошиловграда школам принадлежат лучшие здания. Издалека виден большой красивый дом с колоннами, воздвигнутый на рабочей окраине города. Здесь, в 22-й школе, учатся дети жителей Кировского поселка. На месте руин снова высятся здание 13-й школы. 1.200 учащихся будут заниматься в этом году в мужской средней школе №16, расположенной на площади им. Ленина.

С огромным количеством недоделок мы столкнулись в 13-й школе. До сих пор не закончены отделочные работы у главного входа, не отштукатурена часть здания. Недавно установленная отопительная система уже успела прийти в негодность. Канализацию нужно переделывать».

20 августа: «В Ворошиловградском клубе ДОСФЛОТ'а занимается несколько десятков школьников. На днях группа юных досфлотовцев отправилась в шлюпоч­ный переход из Ворошиловграда по Луганке, Северскому Донцу до Веселой Горы и обратно. Юные моряки под веслами и парусом пройдут около 200 километров».
23 августа: «В центре Ворошиловграда, по ул. Карла Маркса, под многообещающей вывеской «Столовая диетического питания» разме­стилась обычная столовая. Посетитель ред­ко получит здесь действительно диетическое, предписанное блюдо.

Инженер-экономист т. Плешаков давно посещает эту столовую, но ничего хороше­го не может о ней сказать. Так, 15 августа в ответ на то просьбу приготовить омлет, зав. столовой тов. Мирошниченко невозмутимо заявила:

— Омлет мы не готовим, так как на базе нет яиц. Не буду же я из-за вас их искать...»

Про що писав «Прапор Перемоги» 49 років тому?

19 серпня 1970 р.: «У черговому матчі, на цей раз з київським «Динамо», ворошилов-градська «Зоря» ще раз довела, що її недаремно називають гро­зою лідерів. Як і в матчі з динамівцями Москви, вона диктувала свою волю і на київському полі. Цей поєдинок команда провела майже у тому ж складі, що й попередній. Футболісти тепловозобудівного заводу грали дружно, злагоджено і самовіддано. Рахунок міг бути відкритий до перерви. Кілька раз господарів поля рятували стійки воріт. У «Зорі» була ще одна чудова нагода добитися успіху. За грубу гру киян у їх ворота в першому таймі був призначений одинадцятиметровий штрафний удар. Бити його взявся капітан команди Йожеф Сабо. Він розбігається, робить зупинку, знову розбіг. Удар, а м'яч летить поряд з штангою. Що ж, буває...».


Про що писав «Молодогвардієць» 29 років тому?

21 серпня 1990 р.: «Ліки для медицини. Минулої суботи кількасот медиків обласного центру і деяких навколишніх міст та районів провели маніфестацію й мітинг, взявши таким чином участь у всесоюзній акції «Права — безправній медицині!».

«Ми вийшли сюди сказати не просто «Дай», а «Дай можливість заробити», — так влучно охарактеризувала настрій мітингу доцент медінституту, представник Демократичної платформи Л. М. Заливна».

«Минулої неділі в обласному центрі проходило авіаційне свято, присвячене Дню повітряного Флоту СРСР. Численні глядачі мали змогу подивитися різноманітну 1 насичену програму, яку підготували цього дня організатори свята.

В небі над Гострою могилою свою майстерність продемонстрували вихованці і викладачі обласної організації ДТСААФ. Тут було все: показові виступи на реактивних літаках, групові стрибки з парашутами, польо­ти радіокерованих моделей літаків і планерів. Словом, свя­то вдалось!»
В этом году мы отметили 60-летний юбилей Победы* в Великой Отечественной войне. Работая над выставкой "Этот День Победы!..", открытой к, 9 Мая в Музее истории и культуры города Луганска, все сотрудники провели кропотливые исследования в Государственном архиве Луганской области. В результате были найдены интереснейшие документы и материалы. Именно они помогают разобраться в подлинной картине жизни нашего города военного периода. Свои размышления и выдержки некоторых документов я предлагаю вашему вниманию. Однако хочу отметить, что поиски мои велись в одном направлении, дабы охватить все возможное по теме Школьное образование в Луганске в годы ВОВ".
В городе до прихода немцев работали 33 средние и неполные : средние школы с охватом учащихся в 26000 и учительским коллективом 1005 человек. По тому времени они были полностью оборудованы кабинетами, библиотеками, учебными принадлежностями и другими необходимыми предметами.

Черные дни фашистской оккупации отметили своей печатью все школы города, которые вынуждены были остановить свой учебный процесс. Помещения школ занимались немцами под жилье, склады, конюшни. Школьное оборудование уничтожалось и использовалось как топливо. Хозяйничанье оккупантов ежедневно отмечалось либо пожарами крупных помещений, либо разрушениями.
Совсем уничтожено было 10 школьных помещений на сумму 10 миллионов рублей. Среди них такие новостройки-школы, как № 13,25,28.



Полуразрушены 11 школьных зданий на сумму 7 миллионов 300 тысяч рублей. Например, в прекрасном 4-этажном здании 33 средней школы фашисты в первом этаже устроили конюшни, на верхних этажах – казармы для солдат. В светлых комнатах они раскладывали костры, сжигали рамы, двери и полы. Здания шестой и двадцать седьмой школ немцы разрушили снарядами из дальнобойных орудий. Кроме уничтожения материальных и культурных ценностей, непрошеные гости принялись за активную "работу" по проведению фашистской пропаганды. Специальный отдел гестапо занимался пропагандой и школами. Первым делом и средством проведения такой пропаганды был выпуск нацистской газеты "Нове життя". Вторым – открытие школ, в которые насильно записывали детей 7-11 лет. Их намеревались подготовить к роли покорных рабов. Детей с 12 лет брали на учет через школу на биржу труда, а оттуда – на работы в Германию. Несмотря на "обязательное обучение", всех детей охватить не смогли, поскольку многие сознательно ме посещали школу и тем более не желали покоряться "новым порядкам" а школе.
Во время немецкой оккупации в городе работало только 15 начальных школ с охватом 1800 детей. Кроме начальных с ноября работали три «фахові», где готовились узкие специалисты.
Обучение и воспитание в немецкой школе проходило на основе фашистской методологии, о чем ясно подчеркивалось даже в местной прессе.
Так, в газете "Нове життя" от 23.08-1942 г. говорится о том, что вся работа в школе должна проходить: "Під кутом німецько-украї­нської співпраці та скерування на Європу". Немцы кричали о необходимости воспитания детей в духе реального идеализма или точнее – просто фашизма.
Главными дисциплинами в школе были немецкий язык, украинский язык, труд, арифметика, пение. Остальные либо вообще упразднялись "за ненадобностью", либо сокращались до минимума часы преподавания.



Обучение в школе велось без учебников, т.к. существовало строжайшее распоряжение немецкого командования об уничтожении всех советских учебников. За пользование ими «виновные» привлекались к ответственности по законам военного времени. Вместо учебников в школах предлагали пользоваться газетой «Нове життя», где услужливо печатались "Літературна" или "шкільна" страницы, заполненные стихами.
Большинство детей понимало чему они могли научиться в школе и чего от них хотела бы немецкая власть. Потому и неудивительно, что дети выражали свой протест против хозяйничанья оккупантов: ученики 3-й СШ 15 раз портили телефонные аппараты немецкого штаба, помещавшегося в здании СШ № 5.
Известны были массовые случаи порчи бензинных баков, фар в машинах. Во многих школах ученики срывали немецкие плакаты, стреляли из рогаток в портрет Гитлера. Во время занятий в школе № 8 дети бросали в окна камни, однажды бросили горящую киноленту, желая этим сорвать занятия.
Читая подборку детских сочинений на тему "Что я пережил во время оккупации", я поражалась глубочайшим переживаниям, так бесхитростно и просто изложенным на пожелтевших тетрадных листах в косую линию. В эти моменты начинаешь действительно ценить жизнь; бесспорно трудное, но мирное (!) время, в которое мы живем. Хочется привести вашему вниманию неко­торые отрывки этих сочинений.
Юлия Городовиченко. 8-й класс СШ № 26; 26/Х1 1943 год.
Что я пережила во время оккупации. Лето 1942 года, Наши части покидают свои родные края и отступают. Какая жуткая картина! Все уходят, а я остаюсь на смерть палачам, так как нет никакой возможности отступать. При одном воспоминании о том, что остаюсь, все тело пробирает дрожью. Как ни хочется жить, но не хочется и умереть такой смертью. А немцы подхо­дят все ближе и ближе.
Город пустеет. Изредка слышна пулеметная очередь.
Но вот немцы совсем уже близко, и слышу я душераздирающий рев машин... вместе с ними повеял тяжелый воздух, неся к нам огромную грозовую тучу, которая нависла над нашим городом. О! Это начались мучительные дни моей каторги! Город окутан туманом, не видно солнца... Немцы грязные, полуголодные отбирали последний кусок, врываясь в квартиры, разбивая все на пути...". Почти во всех детских сочинениях присутствуют воспоминания о злодействах немецких оккупантов. Вот еще одно письменное свидетельство этого: "Хлеба мирному населению не давали, в том числе и нам, и мама за сто километров с тележкой в руках ездила менять хлеб, даже ходила по степи, разрывала снег и собирала колосья. Такое положение было при немцах. Когда они отступали – угоняли скот, людей, увозили все, что попадалось им под руки...".
(Ученица СШ №3,7-й класс В. Кологилова).Самое поразительное, на мой взгляд, то, что девочка через запятую перечисляет людей и животных, словно на подсознании понимая, как незначительна была человеческая жизнь в глазах фашистов.

В конце сочинений обязательно звучат слова надежды на будущую победу и благодарности освободительной Красной Армии. Причем за очертаниями привычных и кажущихся нам шаблонными фраз чувствуются истинные эмоции, переживания; настоящая радость освобожденных от гнета людей.
После исторического дня 14 февраля 1943 года, когда город был освобожден от немецких оккупантов, вновь закипела жизнь. С первых же дней учительский коллектив, собрав вокруг себя актив родителей и учащихся, приступил к работе. С 18 по 25 февраля 1943 года начали работу 20 школ города с охватом 6629 детей. И это при том, что приходилось работать в тяжелейших условиях разрухи, почти ежедневных неприятельских обстрелах! В большинстве зданий недоставало стекол, не было отопления, мебели. Но, вопреки всему, наплыв детей с каждым днем увеличивался. Имевшиеся школьные помещения уже не могли вместить пополнившееся количество учащихся. Возник вопрос о добавлении зданий.
Летом 1944 года были восстановлены 5 школьных зданий по плану: СШ № 2, 7, 11, 16, 21 и сверх плана 3: № 6, 15, 29. Капитальный ремонт произведен в следующих школах: №9, 10, 12, 14, 17, 18, 33. С огромным энтузиазмом вся общественность города принимала участие в благом деле. Всего около миллиона рублей было затрачено.
Городским отделом народного образования проводилась работа по всеобучу. Учащимся, не имеющим возможности посещать школу в силу инвалидности или слабого материального обеспечения, были, организованы занятия на дому прикрепленными учителями. Были созданы классы для переростков. Педкадрами школы были обеспечены, всего в городе работало 412 учителей.
Продолжалась работа по восстановлению, оборудованию школ и в следующем, победоносном 1945, году, и после войны.
Я думаю, не будет лишним узнать нынешнему поколению, всем нам – и взрослым, и детям – о трагических днях войны, оккупации. Понять и оценить свободу; личную и своей Родины. Вспомнить о великом подвиге людей, переживших войну...

Погорелова Р. ...А остальные предметы сократить за ненадобностью // Жизнь Луганска. - 2005. - №24(766). - С.22.

===
опубликовано в 2005 -м году.
This page was loaded Sep 16th 2019, 12:51 pm GMT.